Тернопільська область: подорожуємо містами. Заліщики

Тип статті:
Авторська

За ліщиною чи за лісом?

Походження назви має декілька варіантів. Перший – від місця, де жили перші мешканці - за ліщиною. Однак найбільш ймовірною версією є похідна від назви Залісся, топоніму, що відображав місцевий ландшафт. Згодом назва трансформувалась у Залісще, і, нарешті у Заліщики. Перші писемні згадки віднаходимо 1340 році. Однак Заліщики, як власне місто починають фігурувати у писемних пам’ятках лишень з 1578 року.

Польський період. Початок історії.

Земля, на якій знаходиться сучасне місто, опинилася у власності магнатів Любомирських у 1750, а вже за чотири роки король Август ІІІ видав наказ про проведення масштабних торгів у місті, а також на будівництво костелу Святого Станіслава у 1763 році. Центральною віхою в історії Заліщиків став 1766 рік. Адже саме цього року король Станіслав Август Понятовський удостоїв місто Магдебурзького права.

З цього часу починає розвиватись різноманітна промисловість. Заліщанські гончарі та килимарі, майстри різьби по дереву славилися тепер не лише у Галичині, а й далеко за її межами.

Імперія Габсбургів та масонська ложа

1774 рік ознаменувався змінами в адміністративно-територіальному устрої міста. Тепер Заліщики стають повітовим містом, а також фактично виникає новий герб міста. Тепер він являє собою щит, з зображенням на ньому головного символу міста – ратуші. Над нею, гордо височіє єдиноріг – символ військової сили та мужності. Цікавим фактом є те, що у місті починає діяльність масонська ложа. Вона мала назву «Золоте мистецтво» і налічувала 12 членів, переважно представників тодішньої влади. Також до ложі входили військові та дрібні службовці. Її діяльність була не досить довгою (1777-78 роки), однак, як зазначають дослідники, вона була такою собі «дочкою» Львівської, що мала назву «Три білих орли».

Починає свій розвиток і залізниця. У 1898 закінчується будівництво відрізку залізничного сполучення між Чернівцями та Заліщиками.

Українські визвольні змагання та «совєтсько-нацистська» окупація

З утворенням Західно-Української Народної Республіки у 1918 році місто на декілька днів перетворилося на столицю. Тут розміщувався уряд Республіки та перший її Президент – Євген Петрушевич, який саме у Заліщиках підписував свої перші накази.

З 1920 року місто під владою більшовиків, які утворюють ревком і починають утиски місцевого населення. Після поділу Польщі між «совєтами» та нацистською Німеччиною 1939 році у місто знову приходить радянська влада. Однак недовго більшовицька влада змогла панувати. Окупація Західної України Гітлером завадила планам Сталіна по винищенню населення міста й області загалом.

Натомість гітлерівська Німеччина проводила не менш агресивні дії щодо усього населення міста. Зокрема майже всі євреї біли загнані у гетто й згодом вбиті. Багато українців перевезено до Німеччини на примусові роботи на підприємствах військового комплексу. Вже у 1944 місто звільнили війська Червоної Армії, однак цей період ознаменувався як «другі совєти» і з перших днів місто охопив жах переслідувань, доносів, розстрілів та арештів. Багато місцевих жителів потрапили до застінків НКВС так і не повернувшись звідти до рідних, деяких взагалі біло вислано на «широкі простори» півночі СРСР.

Незалежність – шлях до розвитку

З настанням державної незалежності України, Заліщики починають свій новий шлях розвитку міста. По-трохи відновлюється зовнішній вигляд міста, збільшується кількість освітлення, паркових зон, будується дитячі ігрові майданчики. Загалом Заліщики рухаються у напрямку європеїзації міста. Великі надії місцева влада покладає на розвиток туристичних відносин між містами. Не забувають містяни й про природоохоронну складову. Центральний заліщанський парк – є по-своєму унікальним місцем. Тут налічується більше сотні рідкісних дерев і рослин.

Місця, про які варто знати

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Старовинна церква побудована у 1864 році на місці невеличкої дерев’яної, що згоріла під час великої пожежі у Заліщиках. Натомість ця — велика, кам’яна - уособлювала велич та могутність міста, його духовний розвиток. Багато містян прибули на місце закладення першого каменю храму, та з великою радістю і захватом, вже через декілька років, вітали освячення збудованої церкви. Загалом храм Покрови Пресвятої Богородиці справляє досить приємне враження. Однак і він зазнав лихої долі під час панування на наших землях безбожної радянської влади. Цікавим і неординарним є внутрішнє оздоблення храму.

Костел святого Станіслава
Ще одною визначною пам’яткою є костел святого Станіслава. Збудовано його у 1784 році у готичному стилі з елементами української церковної архітектури. Костел досить величний і на сьогодні є діючою парафіяльною спорудою вірних РКЦ. Але, як і багато інших церковних будівель краю, його спіткала важка доля перебування під владою безбожних більшовиків. Вони перетворили старовинний костел на склад солі, яка просто виїла стіни з середини на три метри заввишки. Після передачі храму громаді міста, його було відновлено. Наразі у костелі проводяться богослужіння і він відкритий для усіх охочих.

Палац баронів Бруніцьких
Колись велична і неймовірно гарна споруда XVIII століття – палац Бруніцких зачаровував не лише вельмож Заліщиків, а вразив самого цісарая Франца ІІ, коли той проїздив через Заліщики. Господар – барон Бруніцький так вдало та майстерно відтворив інтер'єри маєтку схожими на віденські, що цісар був просто вражений. У результаті Франц ІІ підтвердив баронський титул Бруніцького, який з того часу став шануватися серед тогочасної знаті.

Неймовірної краси парк з величезною кількістю рідкісних дерев та рослин оточував палац. А над ландшафтним дизайном навколо працювали відомі на той час майстри цієї справи. За часів СРСР будівлю було «націоналізовано» та перетворено на будинок відпочинку. Звісно, не про які реставраційні роботи мова йти не могла. Навпаки, перебудова приміщень позбавила палац минулої величі. На сьогодні тут розміщується Заліщанська районна лікарня. Однак відвідати парк та палац все ж варто. Хоча б, з власної цікавості.

Колишня синагога
Цікаво, що наприкінці XIX століття переважну більшість населення Заліщиків складали саме євреї. Власне тому, що євреї були ремісниками, то й осідали вони у містах, українське ж населення мешкало у селах. Тому й не дивно, що у місті було побудовано досить велику на той час синагогу. Наразі вона не діє, і перебуває у стані занепаду. У радянські часи будівля була пограбована і перероблена під бройлерну. Але все ж подивитися на цей архітектурний доробок теж не завадить.

Ратуша
На жаль, будівля, що сьогодні зображена на гербі міста не збереглася. Побудована споруда у середині XVIII століття як невеликий палац з мурами та двома невеличкими вежами. Однак згодом палац переобладнали для міських потреб як ратушу. Складалася вона з двох поверхів, була прямокутною та мала свій власний внутрішній двір. По чотирьох кутах будівлі височіли маленькі башти-сігнатури. Радянська влада знищила найстарішу у місті будівлю, поставивши на її місці пам’ятник вождю. Сьогодні містяни вшановують свою історичну пам’ять, встановивши на місці ратуші символічні вогні.

Будемо ж і ми завжди пам’ятати історію свого краю, міста або села. Берегти пам’ятки історії та вивчати її. Подорожувати Тернопільщиною завжди цікаво, адже віднайти незвичайні міста досить легко, варто лишень придивитися і ви відчуєте – Тернопільщина захоплює!

Сподобався матеріал? Будемо вдячні за репост.

79
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Загрузка...