Чому на гербі Тернополя єврейська зірка?

Тип статті:
Авторська

Суто єврейський символ?

Не таємниця, що шестикутну зірку,зорю Давида, називають єврейською. Тоді чому на сучасному тернопільському гербі «сяє» саме цей знак. Можливо, серед населення Тернополя в певний час переважали євреї? Або засновник міста, Ян Тарновський, мав іудейське походження?

Інтернет пояснює: не все так однозначно. По-перше, шестипроменеві зорі у геральдиці зустрічались досить часто. Не одна польська, російська чи німецька родина мала таку емблему. До того ж, навіть українське козацтво послуговувалось символом шестикутної зірки.

 

Герб Тернополя

Герб Тарновського, Леліва

 

Прапори українських козаків

Герб Тюрингії в Німеччині

Більше того, гексаграма зустрічалась у пам'ятках багатьох стародавніх культур, а не в одному лише Ізраїлі.

В середні віки у «гебреїв», як і в багатьох інших тогочасних народів (мусульман і християн) популярності набули різного роду талісмани і амулети. На цих предметах, яким приписувалися магічні властивості, зображувалися ті чи інші знаки, зокрема, шестипроменева зоря. Знак цей за своїми стилістичними особливостями підходив чіткій готичній архітектурі, тому його виводили на тогочасних церквах, а звідти він перейшов на будівлі синагог.

Вперше гексаграма стала використовуватися євреями як власний символ аж у 12-14 столітті; тоді ж з'явилася її назва: Магеі-Давид (щит Давида) або «могендавид». У 15-му столітті зорю Давида стали друкувати на обкладинках єврейських книг. У 14-16 столітті єврейська громада Праги використовувала її як свою емблему. В 17-18 столітті шестипроменева зірка поширилася серед євреїв Австро-Угорщини, а потім – в решті Європи. В кінці 19-го століття шестикутна зірка набула значення іудейського релігійного символу, а сіоністи прийняли її в якості національної емблеми. Як бачимо, аж у дев’ятнадцятому столітті шестипроменева зоря стала «виключно єврейською». І лише тоді була відкинута мусульманами і християнами (проте зірку ще можна зустріти на будівлях церков і мечетей початку 20-го століття).

Готичний собор у Валенсії, Іспанія

Монета ісламського Марокко

Походження гексаграми

А тепер повернемось до витоків. Давнє походження гексаграми знайшли при дослідженні багатьох культур: шумеро-аккадської, вавилонської, єгипетської, індійської, слов'янської, кельтської та інших.

Фактично шестипроменева зоря – один з найдавніших символів, якими послуговується людство. Найчастіше в неї вкладали ідею взаємодії-взаємопроникнення двох начал, кожне з яких символізує один з двох трикутників, що становлять зірку. Це можуть бути небесне і земне начало, чоловіче і жіноче, фізичне і духовне. Шестикутна зірка виникла на початку неоліту, коли з'явилися зображення зубчастих розеток з шістьма знаками хмар, що зрошують землю. Зв'язку неба і рослинності землі присвячено багато шестикомпонентних композицій. Ці малюнки практично не змінювалися протягом 8 тисяч років і переходили від одного народу до іншого.

 

1) Мала Азія, 6 тис. до Р. Х.

2) Закавказзя, 3 тис. до Р. Х.

3) Стародавній Іран

4) Середньовічні Піренеї

5) Грузія, 10 століття

Шестикутна зоря для позначення сторін світу

Серед древніх шестикутніх графем є такі, що читаються як «шість сторін світу». Звучить дивно, адже відомо, що світ має чотири сторони: «північ, південь, схід, захід» або «спереду, ззаду, справа, зліва». У Стародавній Індії шестикутна зірка слугувала символічним вираженням поняття «шість сторін горизонту». Горизонт можна розділити на будь-яку кількість частин, залежно від того, за яким принципом це робити.

Коли люди намагались визначити, як побудований всесвіт, їм слід було були виділити якісь стабільні видимі точки. Однією є Полярна зірка, навколо якої обертається зоряне небо. У протилежному напрямку знаходиться найвища точка траєкторії руху сонця по небосхилу. Так природа визначила північ і південь, але схід і захід – ніяк не фіксовані. Сонце сходить й заходить не в окремих точках, а у широких межах східної і західної сторін небокраю. Якщо відзначити на обрії краї цих меж, а саме – схід і захід у дні літнього та зимового сонцестояння, то чотири напрямки, разом з північчю і півднем розділять коло горизонту на шість приблизно рівних частин. Ці шість радіусів світу, либонь, і позначає найдавніша з відомих шестипроменева зірка.

Календарне застосування гексаграми

У горах Тянь-Шаню серед наскальних зображень епохи бронзи знайшли багато зображень, що являли собою доісторичний календар. Приміром, рисунок двадцятивосьмипроменевого сонця та іншого світила всередині нього, з дванадцятьма променями, мабуть, означав число місяців в році та кількість днів у місяці.

Напевно, і шість променів зірки мали такий зміст.  Календарне значення шістки можна тлумачити так, що рік складається з двох частин по 6 місяців.

Або подібна версія: рік ділився на 6 сезонів по 2 місяці.

Різноманіття шестипроменевих знаків

Старовинна гексаграма далеко не завжди виглядала як зірка. Шестикутник міг мати форму квітки, іншого рослинного орнаменту, кількох сокир, складених разом, поєднання трикутників тощо. Та це один і той же символ, по-різному трактований, залежно від народності, котра його створила.

Шестипелюсткові розетки в давньому декоративно-прикладному мистецтві

1) Дагестан

2) Закарпатська Україна

3) Іспанія, римський час

4) Естонія

5) етруски, 7 ст. до н. е.

Сподобався матеріал? Будемо вдячні за репост.

833
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Загрузка...