Тернопільська область: подорожуємо містами. Бучач

Тип статті:
Авторська

Походження назви міста має декілька цікавих версій

Дехто вважає, що Бучач має саме таку назву тому, що у давнину ця місцевість була насичена буковими лісами. Інші ж схильні до того, що слово «буч» у старослов’янській мові означає звитягу, сміливість та непоступливість, що цілком збігається з історією міста. Є й дещо географічна версія — буцімто річка Стрипа ніби обвиває Бучач, роблячи своєрідний обруч, похідною від слова могла стати і назва міста. Зовсім близьким до істини здається варіант зі словом «буча», що означає бистру воду або ж весняну повінь, що є дуже характерним для цього регіону.


Початки

Перші згадки про цю місцевість і, ймовірно, про місто Бучач знаходимо у працях Бартоша Папроцького, що датовано 1260 роком. Однак фактичною датою заснування Бучача, можна вважати 1393 рік, адже саме тоді місто отримало Магдебурзьке право і власне стало іменуватися містом. Згодом почався складний період поділу цих земель між Великим Князівством Литовським, Польським Королівства та Угорщиною, звісно розвитку це не сприяло, а лише завдавало руйнувань. Невелика, але стабільність прийшла за часів Польського Королівства, коли у Бучачі почали будуватися католицькі костели, та розвиватися саме духовна складова. Варто сказати й про Бучацький замок, який у цей період розбудовувався та укріплювався. Однак такий «спокій» тривав до 1498 року поки місто не захопили турки та король Штефан ІІІ, які його майже повністю знищили, помстившись тим самим за минулі невдачі. Невдовзі Бучач повторно отримує Магдебурзьке право і відновлюється після сильних потрясінь і руйнувань. У цей же час відбувається й повна перебудова Бучацької фортеці. Досить довгий час з оборонних об’єктів у місті були лише спостережні вежі та замок. Тепер Бучач повноцінно міг відбивати навали ворогів. Надалі місто живе звичним життям: будуються й освячуються церкви. З’являються освітні заклади при костелах і монастирі.

Потоцькі – реформатори Бучача

За час, що Бучачем володіли Потоцькі, місто зазнало значних перетворень і змін. У 1610 було побудовано унікальний мурований храм на честь Святого Миколая і монастир з церквою Святої Трійці. Він височів на високому правому березі Стрипи. Завдяки указам Миколи Василя Потоцького була видана грамота для єврейської громади міста, у якій, зокрема, розділялися права євреїв у місті, їх самовизначення як одного з етносів на рівні з польським. А у 1728 закінчено будівництво першої у місті синагоги. Також С. А. Потоцький сприяє будівництву монастиря отців Василіянів та остаточній добудові фортеці. Середину XVIII століття можна назвати періодом архітектурного піднесення Бучача. Адже у цей час стараннями видатного скульптора Йогана-Георга Пінзеля створено велику кількість архітектурних пам’яток, які на довгі роки сформували обличчя Бучача. Загалом різні покоління сім’ї Потоцьких внесли неоціненний вклад у розвиток Бучача. Завдяки ним, ми маємо можливість милуватися багатьма спорудами і містом в цілому. Цей період без перебільшення можна назвати розквітом міста, адже у подальші роки, під час переходу міста під владу Імперій, Бучач скоріше втрачав ніж отримував.

Австрійська, Австро-Угорська та Габсбурзька імперії

Весь цей час Бучач переживав часи змін, як у вигляді зміни власників і правителів, так і у частині зміни законів. Дещо посилився вплив католицької церкви у місті. Була навіть проведена адміністративна реформа краю – Галичини. Місто Бучач ввійшло до Станіславського округу. За часів Автро-Угоршини у місті відновила роботу гімназія, і, на жаль, сталася досить серйозна пожежа, яка пошкодила багато будівель. Важлива подія, яка сталася у життя Бучача у 1884 році – це прокладення залізниці. Саме завдяки цьому місто стало своєрідним промисловим центром Галичини. Тканини і килими, що їх виробляли у Бучачі славилися своєю якістю далеко за межами міста. Збудовано церкву святого архангела Михаїла. До Першої світової війни Бучач – це розвинуте, культурне місто, які населяли українці-міщани.

Перша світова, ЗУНР, ГССР, Совєти – руйнування, страждання й занепад

Війна не може принести нічого, окрім страждань людей та руйнувань міста. Не виключенням став і Бучач. Під час Першої світової тут проходила лінія фронту. Містом володіли, по черзі, війська Німеччини й Австро-Угорщини, а також Росії. Однак період володарювання останніх відзначився величезною пожежею внаслідок якої середина міста вигоріли вщерть, а що найбільш сумно – згоріла значна кількість міського архіву. 1 листопада 1918 у Галичині владу бере ЗУНР.

Згодом і Бучач стає під контроль нової української республіки, однак недовготривале існування цього державного утворення лишає місто шансів на спокійний розвиток. Деструктивне й абсолютно штучне утворення ГССР відзначилося владою терору більшовиків на теренах Галичини і міста Бучач зокрема. І місті створюють каральні органи більшовиків — ЧК, влаштовують показові суди над «диверсионным элементом», знищують усе українське. Однак 16 вересня 1920 року армія УНР звільнила місто від нечисті. На цьому «страждання» не скінчились, натомість вони тільки починались. У грудні того ж таки 1920 року уряд Речі Посполитої видав указ, за яким Бучач був анексований. Почалися утиски українського населення, припинилися функціонування українських гімназій та шкіл, почали закриватися православні храми. Уряд Речі посполитої почав проводити масову полонізацію. Однак силами небайдужих українців деякі освітні центри все ж продовжували роботу.Але з поділом у 1939 році Польщі між сталінськими совєтами та гітлерівською Німеччиною для Бучача наступають більш страшні роки, аніж всі інші разом узяті. До влади знов приходять більшовики, які на цей раз влаштовують тотальний сталінський терор. Починається примусове вивезення людей до далеких республік «великого и необъятного союза», усіх, хто чинив хоч якийсь супротив винищували фізично. Загалом багато горя завдала радянська влада як місту, так і його мешканцям. Показово, що з початком Другої світової, відступаюча армія совєтів спалила весь міський архів.

Гітлерівська окупація. Радянське «звільнення»

Після окупація усієї Західної України військами фашистської Німеччини. Найбільших втрат зазнає єврейське населення міста. Німці зробили перепис населення, який показав, що у місті мешкає понад 8000 тисяч євреїв. Майже всіх їх було знищено, інших примусово вивезено до Німеччини. Пошкодили німці й залізничну колію. Частково її було розібрано, а в деяких містах підірвано. До речі, вона не відбудована й досі. Звільнивши місто від німецьких окупантів 21 липня 1944 року, радянські війська почали чистки на предмет розміщення у місті «буржуазно-націоналістичного елементу». Ще декілька років совєти воювали з ОУН та УПА роблячи показові акції. Вони залишали тіла вбитих вояків біля будинків їх родичів, а ті, боячись миттєвої розправи, боялися декілька днів поховати тіло. Таким чином совєти намагалися зломити тих. Хто потенційно міг виступити проти цієї нелюдської влади. І мабуть, не дивним є те, що радянська влади глумилася й над вірою жителів Бучача, використовуючи старовинні храми й костели під склади і будинки культури.

Незалежність України

З настанням для України часу Незалежності, Бучач потрохи повертається до свого європейського минулого. Місто перестає буди буденно радянським. Відновлюється старовинна архітектура, проводяться історичні конференції й семінари. На жаль до сьогодні не відновлену міську ратушу, однак маємо надію на відбудові міста вже в окресленому майбутньому. Але головне те, що місто позбулось того радянського спадку, що лишень пригнічував місто.

Варто відвідати!

Наводимо перелік місць про які вже було згадано вище, але які неодмінно варто відвідати під час мандрівки до Бучача.

Перше на що варто звернути увагу – це Бучацька фортеця XIV – XVII століть. Хоча вона й не збереглась у гарному стані, відвідати цю місцину варто, хоча б з поваги до її віку, та тих історичних подій, що вирували тут протягом майже чотирьох століть.

Ще однією важливою локацією має стати церква Святого Миколая з дзвіницею. По справжньому історична будівля, що дійшла до нас ще з 1610 року. На початку ХІХ століття було добудовано дзвіницю. Внутрішнє убранство храму, та його велич не залишать вас байдужими.

Цікавим є і комплекс споруд Бучацького монастиря. Збудований у XVII столітті, він пройшов крізь часи руйнувань і занепаду, але все ж існує донині. Відвідини цього місця мають лишити у вас лише гарні спогади.

А ось костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії і церква Святої Покрови, вразять вас не лише своєю зовнішньою архітектурної красою, адже збудовані вони ще у середині XVII століття, а й розписами видатного майстра Пінзеля, що розміщені всередині храму. Помилуватися ними може кожен охочий, вони справлять незабутнє враження.

Мандруючи містом неможливо не звернути увагу на Бучацьку ратушу. На жаль вона ще не має того архітектурного вигляду, що робив би її перлиною центра міста, але роботи проводяться і у недалекому майбутньому маємо надію на можливість милуватися гарною відреставрованою будівлею.

Це ще далеко не все, що може вас вразити у Бучачі. Навпаки, це невелика частка з того, що турист може побачити. Тому приїздіть до Бучача й відкрийте для себе це місто, адже Тернопільщина захоплює!

Сподобався матеріал? Будемо вдячні за репост.

223
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Загрузка...